Прикарпаття відзначило 150-річчя віце-адмірала Ярослава Окуневського

5 березня в Городенківському та Косівському районах розпочалися урочистості з нагоди 150-річчя від дня народження Ярослава Окуневського - віце-адмірала, керівника медичної служби австро-угорського флоту, засновника товариства «Січ» у Відні.

У с. Яворів Косівського району, де народився Я.Окуневський, на могилі батьків Окуневського проведено панахиду. А в місцевій школі проведено урочистості з нагоди ювілею від дня народження земляка.

Основні заходи за участю посольства Австрії в Україні та родини Окуневського з Австрії за підтримки обласної влади, Військово-Морських сил України пройдуть в області восени 2010 року, повідомляє прес-служба ОДА.

Довідка

Родина Окуневських у другій половині XІX – першій половині XX століття вела Галичан в національно-визвольному русі до свободи і майбутньої перемоги до здобуття Незалежної Української держави.

Ярослав Окуневський народився 5 березня 1860 року у м.Сторожинець на Буковині в родині лікаря, рідний брат відомого громадсько-політичного діяча, посла до австрійського парламенту та Галицького сейму Теофіла Окуневського.

Вчився в Коломийській гімназії. Закінчив медичний факультет у Відні, був головою студентського академічного товариства "Січ" у Відні. Автор спогадів «Чорногора і чорногорці», «Листи з чужини» (2 томи) та ін. Був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) . Зробив надзвичайно рідкісну для українця в Австрійській імперії військову службову кар’єру.

Він отримав звання адмірала флоту та був нагороджений багатьма орденами та відзнаками Австро-Угорської імперії та інших держав. Напочатку Першої Світової війни - адмірал головного штабі флоту, Головний лікар та начальник Головної медичної служби Австро-угорського флоту. Став першим українцем – кавалером Рицарського хреста Франца-Йосипа, ордена Рицаря іспанської королеви, французького ордена Почесного легіону, китайського імператорського ордена Дракона, найвищого титула Мандарина та ще багатьох високих нагород не однієї держави.

Першим розробив статут медичної служби морського флоту, використаний багатьма країнами світу. З початком Першої світової війни в Західній Україні почали масово створюватися відділи Українських Січових Стрільців, в скорому часі з яких було створено Легіон УСС. Ярослав Окуневський вітає його створення і жертвує на їх забезпечення великі суми з власних коштів. В скорому часі він очолює Українську санітарну місію, в 1915 році надає суттєву допомогу санітарній службі легіону, направляє з Відня для нього медикаменти і вступає до Союзу визволення України.

З проголошенням Західно-Української Народної Республіки 58-річний адмірал відразу зголосився на службу рідному народу. Очоливши Державну медичну місію ЗУНР у Відні, акумулює збір коштів для молодої держави і направляє чотири санітарних ешелони для Української Галицької армії.

Я.Окуневський був організатором та головою Української Санітарної Місії УНР у Відні, а в період 1919-1922рр. – головнокомандувач у санітарних справах Державного Секретаріату ЗУНР.

В 1919 році Ярослав Окуневський вносить вагомий внесок в забезпечення військ УНР генерала М. Омельяновича-Павленка, а також Дивізії морської піхоти УНР. Використовуючи свої старі зв’язки у Відні, у великій мірі і за власні кошти, він організував доставку на потреби армії УНР чотирьох ешелонів різних медикаментів і військово-медичного майна.

Крім того, Ярослав Окуневський асигнував коштами і надав значну організаційну допомогу військово-морському аташе УНР у Відні капітану 2 рангу Володиславу Дашкевичу-Горбацькому в організації відправки з Адріатичних портів флоту Австро-Угорщини вихідців з Західної України для комплектування ними полків морської піхоти УНР та організації матеріальної допомоги боротьбі українців.

Незабаром Ярослав Окуневський повертається в Галичину і очолює санітарну управу Галицької армії.

Українська визвольна революція а з нею і молода Українська держава не витримали ударів сусідів. Поразка Української Народної Республіки стала важким моральним ударом для вже літнього адмірала.

Після поразки визвольних змагань українців поселяється в м. Городенка (Карпати), де відкрив приватну медичну клініку, де створив своєрідну медичну школу.

24 жовтня 1929 року трагічно загинув. Похований у Городенці.