Пост пам'яті загиблого в АТО капітана

Я хочу розказати вам про велику Людину. Я розповім про Героя, про цвіт нашої нації та приклад для наслідування, якого ми всі втратили. Коли прочитаєте, зрозумієте, чому слово "Людина" написане з великої літери.

Віталій Дмитрович Сенюк

Віталій Дмитрович Сенюк народився 08.07.1971 року у селі Острівець Городенківського району Івано-Франківської області.

Спочатку проживав у селі, підлітком поїхав навчатися до війського училища, а вже коли став військовослужбовцем, постійно з сім'єю переїзджав з місця на місце, куди кидала його доля (Чортків, Коломия, Івано-Франківськ).

Закінчив Ачинське військово - авіаційне технічне училище за фахом "старший технік літаків". Спочатку був у званні старшого лейтенанта, потім - капітана, нагороджений нагрудною медаллю за зразкову службу.

Віталій Дмитрович дуже любив своїх дітей, а у їхньому вихованні була присутня крапелька військового духу, тато вчив їх порядку та дисципліні, релігійності та вмінню любити та прощати.

Любив відпочинок із сім'єю, подорожі, тварин, полювання, а також риболовлю, він ніколи не сидів на місці, захоплювався кованою справою, зараз у Острівцях є його робота - велика кована брама, зроблена його золотими руками, що не цуралися будь - якої роботи.

Дуже добрий, завжди більше допоможе комусь, аніж собі, надзвичайно життєрадісний, він радів всьому, що у нього є, всім говорив, що у нього найкраща сім'я, діти і життя, хоча жити у сім'ї військових - це не завжди весело і добре, були часи, коли навіть на хліб не було грошей.

Не дивлячись на те, що після 20 років служби, Віталій Дмитрович був на пенсії, переніс операцію на спинному мозку, і міг нікуди не йти, він записався добровольцем у 2014 році, коли в його країну завітала війна.

Сидіти в штабі - то було не його. Це була надзвичайно сильна духом Людина, зразковий офіцер та командир, йшов туди, де гаряче, разом із простими солдатами, підміняв їх, допомагав, захищав, адже знав, що у нього є молодий син, такий, як і вони, ці солдати, він просто був батьком їм всім. У нього було велике серце, люди не бачили, щоб він конфліктував з кимось.

Капітан, начальник розвідки батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

За 3 роки війни Віталій Дмитрович пройшов багато пекельних місць, але завжди пліч-о-пліч з побратимами зустрічав небезпеку та не ховався. Він казав, що синдром війни затягнув його з головою, і він буде там до самої нашої перемоги.

Загинув 14 січня близько 15.00 в районі села Новоолександрівка Попаснянського району Луганської області внаслідок прямого попадання протитанкової керованої ракети в автівку, в якій він їхав, смерть була миттєвою.

Орієнтовно завтра тіло капітана мають привезти додому, поховають Героя 19 січня на Алеї Слави поблизу села Черніїв. У нього залишились батьки, дружина, молодший брат та троє дітей.

Завершується розповідь, я спробував посіяти в ваших серцях пам'ять та подяку цій Людині, яка три роки боронила нашу землю та охороняла наш сон.

Спіть, капітане. Ви виграли свій бій.

Ян Осока, волонтер

Читайте також:

- Івано-Франківська міськрада вирішила викупити 3 об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності фізичних осіб

- Екс-директор Центру сучасного мистецтва програв суд проти міськради (Відео)

- В Івано-Франківську п'яний водій автівки в’їхав у магазин (Фото)

17 Січня 2017, 15:27
Версія для друку Iнтернет-видання "Паралелі"
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
загрузка...
Погода, Новости, загрузка...
Loading...
Додати новий коментар



Останні новини з категорії Політика:

Двох прикарпатських медиків нагородять "Орденом Святого Пантелеймона"
Помер міський голова Городенки
Українці ініціювали народний траур за загиблими військовослужбовцями (Відео)
Депутат Івано-Франківської міськради став власником ще одного підприємства
"Гаряча" сесія Коломийської міськради: депутати ледь не побилися (Відео)